Усі стежки - від шкільного порога. Початок кожної професії у майбутньому житті починається в шкільному класі. Ключ до всіх духовних багатств світу - у нього, шкільного наставника.

Першим ученим у житті кожної людини є учитель. Прекрасна, як на мою думку,  професія, благородна мета якої, - працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, мудрого. Учитель навчив нас писати й читати, розуміти й осмислювати. Він провів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів науки, а й найскладнішої - бути людиною. Але разом з тим це одна із самих творчих професій. Робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. Те, що діти отримують в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості. Сьогодні вчити і виховувати дітей, напевно, складніше, ніж колись. 

Так, я добре пам’ятаю свою першу вчительку. У перший клас я пішла у 1984році. У ті часи вчителі були настільки універсальними та духовно багатими! Перша вчителька, Марія Дмитрівна, відкрила мені очі на життя. Вона була дуже доброю і стала моєю наставницею в житті. У сучасних умовах ми намагаємося закласти вчителям такі універсальні знання, щоби вони навчили школярів жити. Адже це краще, ніж просто дати знання.

Марія Дмитрівна Васильцюн народилася 25 березня 1931 року в с. Осій. Початкову школу закінчила на «Горі». Потім Білківську «Горожанську школу» закінчила  у 1945 році. У 1947 році пішла працювати вчителькою у  с. Дешковиця.  Там пропрацювала 2 роки.  У 1953 році вчителювала у с. Ільниця-Новоселиця. Того ж року перейшла працювати в Осійську середню школу на «Млаці» вчителькою молодших класів. Директором тоді був П. М.Потушняк (покійний). У 1954 – 55 рр. вчител ювала в с. Загаття що на Іршавщині.

Марія Дмитрівна вирішила, що вона і надалі буде працювати вчителькою початкових класів. І у 1956 році вступила до Мукачівського педагогічного училища. Там вона навчалася 2 роки заочно. Після закінчення училища працювала вчителькою в Осійській середній школі. Вона дуже любила свою роботу і весь свій час віддавала дітям.

З 1984 р. по 1987 р. працювала в початковій школі на «Горі» в селі Осій. В 1987 році вийшла на пенсію і більше ніде не працювала.  На пенсії вже 25 років.

Сонечко встає і шумить трава.

Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти. 

Вчителько моя, зоре світова…

   Хто не знає цих проникливих слів А.Малишка із «Пісні про вчительку», що давно стала всенародною. Скільки тепла, ласки, доброти й любові звучить у цих словах. А з яким же ще почуттям можна говорити про дорогих людей, близьких і рідних – учителів. Учитель… Яке звичайне і яке велике це звання!